Сьогоднi
6 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 60
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Коржівський млин: крізь порохи століть

admin

10-11-2021

82

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Село Коржова виникло наприкінці XVI ст. «на гуманських грунтах» поряд з селами Сушківкою, Бабанкою, Псярівкою... З початку XVI ст. ці поселення були чималими, «мали багато димів». Тобто, людності на цій території проживало багато, ще й збільшувалося за рахунок втікачів.

У 1825 році магнат Олександр Потоцький продав Коржову іншому польському магнату Михайлу Рафаловичу. За літо 1825 року на пагорбі в межиріччі Ятрані й Ревухи коржівські майстри звели панський маєток, який до цього часу не зберігся. 

Відсутність в селі будь-яких господарських приміщень, засобів для обробітку землі, убогість селянських обійсть спонукали нового землевласника до вдосконалення господарювання. Вперше в Коржовій розпочали спорудження мостів через річки Ятрань та Ревуху. До цього селяни зводили благенькі місточки через ріки, які весняними повенями розвалювала вода.
При новому власникові в Коржовій розпочинається комплекс робіт по спорудженню млина, мостів, греблі та зміни течії річки Ятрані з старого на новоутворене русло. З північного боку села, на скелястому лівому березі Ятрані, визначили місце для зведення добротного двоповерхового приміщення млина. Для проведення робіт запрошуються німецькі колоністи та спеціалісти польського поход­ження. Спочатку треба було викопати тисячі кубометрів землі, перевезти і насипати з неї греблю, розмітити місце для зведення на природному гранітному цоколі будівлі млина. Крім земляних робіт потрібно було прокласти канали в граніті для нової течії річки. 

Більшість чоловіків села стають землекопами-грабарями. Це ті, які переробили вози на грабарки, якими перевозили землю, каміння. Поміщик заохочував грабарів підвищенням плати за важку виснажливу працю. На будівництво млина прибули грабарі з грабарками і тягловою силою з Небелівки і Підвисокого від поміщиків Підгорських.

Земля відвозиться на будівництво греблі, а відщеплене від скелі каміння складувалося на півострові, який утворився між викопаними новими потоками річок. Після обробки це каміння використовувалось для зведення будівлі млина та двох мостів, а пізніше, — на створеному майданчику поряд зі ставком, для будівництва складу-магазину.

Попід стіною облаштували водовід для подачі води на водяну турбіну, який назвали млинівкою з прилаштованими до нього затворами для регулювання потоку води на турбіни.

За перші роки власник Коржової М.Рафалович побудував міцне двоповерхове приміщення млина, великий міст з дерев’яними корінними та поверхневими затворами, міст над млинівкою, проклав для Ятрані нове русло, з якого потік води направили на водяну турбіну млина. Старе річище Ятрані перекрили стометровою греблею.

Поряд з млином, містками, греблею на Ятрані з’явився ставок, води якого біля мостів утримували зведені високі гранітні стіни-береги. Коржівський млин став привабливим місцем для відпочинку людей з навколишніх сіл, тим більше, що у корчмі, що біля церкви, продавалось достатньо горілки. 

З 1829 року коржівський млин у поміщика Рафаловича орендує Уманський і Єлецький купець Стефан Вавілов, який в 1839 році на свої кош­ти завершив відновлення дерев’яної коржівської церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

В 1840 році у водяному розтрусному борошномельному млині встановили австрійське обладнання для вальцювання борошна.

Помер Михайло Рафалович в 1839 році. Власницею Коржової стала дочка поміщика Фавстина Михайлівна Підгорська. В цей час за горою, на річці Ревусі, зводяться дерев’яний млин та сільська фабрика для миття вовни та набивання сукна, насипається гребля, утворюється великий став. Для будівництва знову запрошуються німецькі колоністи. Міст, гребля, як зручна переправа, збудовані на досить повноводній у той час Ревусі, мальовнича місцевість крутих скелястих берегів, дрімучий ліс, що простягався на північ, і просторі степи – на південь – все це створювало умови для того, щоб Коржова стояла проміжною на шляху з півночі на південь.

Млин на Ятрані мав 12 станків вальців і був високомольним. Поміщик скуповував пшеницю, перемелював її на борошно і відправляв до Варшави. Дерев’яний млин на 
р. Ревусі здійснював грубий помол для отримання дерті, яка використовувалась для відгодівлі ВРХ, свиней, овець. В 1910 році впритул до триповерхової будівлі млина закінчили зведення паровишні для устаткування в ній сукупності механізмів, приладів, пристроїв парової машини.

В окремі посушливі роки або бездощові періоди літа, інколи і взимку, води не вистачало для роботи водяної турбіни млина. Тоді млин зупинявся. Безперервну роботу млина повинна була забезпечувати парова машина.

Пан Владислав Підгорський застрахував своє майно (очевидно відчуваючи нестабільність в державі перед подіями 1917 року) і кілька років сплачував за млин страхові платежі. Потім вирішив спалити млина, щоб отримати страховку. Підкупив мельника (мірошника) і той, вибравши підходящий момент, виконав волю пана. Владислав Підгорський отримав грошову компенсацію, а те, що залишилось після пожежі від млина продав заможній людині — депутатові Думи пану Грабовецькому, у власності якого вже був млин у с.Дубовій. Грабовецький почав було відбудовувати млин, але тут почалась революція, а за нею громадянська війна. 

Колишній власник Грабовецький знову з’явився в селі після окупації фашистами у 1941 році і звернувся до Бабанського гебітскомісаріату з проханням повернути йому млина. Однак його призначили лише старшим робітником. В березні 1944 року відступаючі фашисти вирішили підірвати млина, але хтось із коржівчан довідав­ся про наміри окупантів і людям вдалося впросити німців не чинити зла. Так і залишився стояти млин на Ятрані.

В післявоєнний період і аж до сумнозвісного «реформування» аграрного сектора млин був власністю місцевого колгоспу і молов для всієї Бабанської округи. В 1999 році млин потрапив у список майна під забезпечення боргів по кредиторській заборгованості колгоспу «Авангард». З вересня 2008 року коржівський млин придбав приватний підпри­ємець, корінний коржівчанин  Віктор Халахур. Більше року тривали ремонтні роботи: замінили сита, нарізали вальці, реставрували шестерні турбіни, передаточні механізми, побілили, пофарбували, засклили шибки. З 1 листопада 2009 року млин відновив свою роботу і не лише надаючи послуги по перемелюванню зерна на борошно та дерть, але й як унікальний туристичний об’єкт. 

Джерело: «Млини України», автори: Шевченко В.С.,  Майданнік П.М.

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.