Сьогоднi
5 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 53
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Уманське фіаско Пушкіна

admin

08-12-2021

55

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Чи бував Олександр Пушкін в Умані? Дослідники вже давно обговорюють це питання, та так і не дійшли спільної думки.

От про що дослідники остаточно дійшли згоди, то це про те, що поет був особисто знайомий із Софією Потоцькою (матір’ю), для якої свого часу було створено парк «Софіївка», і навіть був закоханий у її старшу доньку, теж Софію (в заміжжі Кисельову). Більше того: Софію (паралельно з іншими своїми любовними романами, звісно) кохав він до кінця життя, кохання це було не взаємним, але саме завдяки йому, як вважають дослідники, народились такі пушкінські твори як «Чорна шаль», драма «Борис Годунов», «Камінний гість», деякі незакінчені твори, цілий ряд маленьких поезій.

Такої версії притримуються багато літературознавців: Леонід Гроссман, Анатолій Золотухін, Тетяна Фадєєва та інші. Отже, якби навіть Пушкіну жодного разу й не довелося побувати в

Умані, його «сердечні» і творчі лінії так чи інакше з цим містом перетинались. Тим паче, гостюючи в маєтку Потоцьких у Тульчині з кінця 1820 року, повертаючись звідти у Кам’янку (до Давидових чи Раєвських), він навряд чи міг оминути славетний парк «Софіївку», створений на честь іменитої матері коханої дівчини.

Що ж до залицянь Пушкіна до Софії, і навіть занесення її імені до його «Донжуанського списку», вона все ж не виправдала його сподівань. Неприступність Софії пояснювалася, по-перше, дивно цілісним її характером, по-друге, принциповою натурою і тим, що вона ще з 1817 р. закохалася в одного з найблискучіших представників гвардії, що відзначився у війні 1812 р., генерала Павла Дмитровича Кисельова. До речі, все своє довге життя вона залишалася вірною цій любові, незважаючи навіть на зраду чоловіка. Пушкін, звичайно ж, про це здогадувався, але надії не втрачав до тих пір, поки не дізнався, що Софія оголошена нареченою Кисельова і вони отримали благословення Государя.

Доля Софії Станіславівни склалася нещасливо. Молодята поселилися в Тульчині, містечку Потоцьких, де розташовувався головний штаб Другої армії, начальником якого був П.Д. Кисельов. У 1822 р. в Берліні померла її мати Софія Потоцька, яка, помираючи, доручила молодшу дочку Ольгу піклуванню Кисельових, і це розбило щастя Софії.

Незабаром в очах Кисельова сестра Ольга своєю красою і практицизмом затьмарила його дружину. Заставши чоловіка в обіймах своєї сестри, Софія не змогла пробачити зради, хоча і продовжувала його кохати.

Пушкін, знаючи характер своєї «гордої діви», все ще на щось сподівався. У липні 1823 р. поет переїхав із Кишинева до Одеси і був, напевно, присутній на вінчанні Ольги Потоцької з генералом Левом Олександровичем Наришкіним у Грецькому соборі, бував він і в будинку Потоцьких, бачився із Софією.

 У травні 1823 р. поет почав писати роман у віршах «Євгеній Онєгін». Сімейна лінія в романі в основі своїй написана із сімейства Потоцьких–Кисельових. В образі Ольги він нічого не змінив, залишив навіть ім’я. Софії ж дав ім’я Тетяни. Можливо, тому що Тетяна в перекладі з грецької означає «заснов­ниця». Судячи з усього, саме вона дійсно стала засновницею його роману у віршах. 

Джерело: Тетяна Чубіна «РІД ПОТОЦЬКИХ В УКРАЇНІ  (ТУЛЬЧИНСЬКА ЛІНІЯ): СУСПІЛЬНО- ПОЛІТИЧНІ  ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ»

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.