* * *
Місто Умань — одне з найстаріших міст Східної Європи, 

Сучасні історики першу згадку про Уманщину датують 1497 р., а першу писемну згадку про місто Умань — 1616 р., але ця місцевість була заселена ще у давні часи. Пам’ятки трипільської, скіфської, білогрудівської, чорноліської та наступних археологічних культур ще до XIII ст. знаходили на території Умані та прилеглій місцевості.

Витоки історії міста сягають глибин віків, і туди ж сягає секрет назви міста. Територія нашого краю, як і Україна, була заселена людьми ще за первісного ладу. Первіснообщинні люди з’явилися на території нашого краю в період пізнього палеоліту, десь приблизно 15 — 18 тис. років тому. 

Частина дослідників вважає, що місто дістало назву від річки Уми, про яку згадується ще в 1494 році в літописі знайденому в монастирі Супраль в Польщі.
Ума (Уманка з тюркської: Умар — велика річка, Кума — пісочна ріка). Інша версія — від слова Куманія (Гуманія). 

* * *

Є версія, що назва міста пов’язана з трипільською культурою: Ума є одним із імен богині Махадеви або Парасваті.

* * *

Є ще одна цікава гіпотеза  про те, що назва Умань походить від слова human, яке в перекладі з івриту означає «майстер». Тобто Умань — місто майстрів. Вона перегукується з прихильниками теорії, що назва міста походить від слова «уміння», тобто від  професіоналізму майстрів, які виробляли в місті свої вироби з металу, дерева, глини, тощо.

* * *

До цікавих належить версія про те, що місцевість, де розташоване місто часто затягували густі тумани, і коли люди йшли до міста, так і казали: «в туман», згодом літера «т» загубилася, а тумани лишилися. 

* * *

З кінця VIII сторіччя ми маємо відносно достовірну інформацію про жителів нашого краю. У Тверському, Ніконоському та Лаврентіївському літописних списках вказується, що тут проживали слов’янські племена уличі і тиверці. Територію сучасної Уманщини населяли уличі, які за свідченням літописця Іпатія (922р.), були сильним племінним об’єднанням, і на яке постійно київські князі «ходили вій­ною». Боротьба завжди була завзятою. Про такий похід розповідає автор «Слова о полку Ігоревім», як князь Ігор вів війну з сусідами-уличами.
З кінця ХІ ст. на півдні Уманщини і в степах кочувало нове плем’я – половці (Кумани), які перемогли печенігів і заснували свою країну Кумань.
Науковці Г.Бевз та О.Пріцак  вважають, що назва міста пов’язана з назвою племені куманів, їх країни Куманії і могла виникнути в результаті таких перетворень: Куманія – Кумань – Гумань – Умань.

* * *

Точна дата заснування міста невідома. Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої з 1569. 1609 року, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам’янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована
серпнем 1616 року. 
1629 року в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Калиновський на свою честь намагався запровадити назву міста Калингрод, або Калинвар. Ця назва паралельно уживалася з назвою Умань впродовж 1612-1646 рр, але ці варіанти назви не прижилися.

* * *

Походження назви міста краєзнавці М. Вихристюк та А. Палій співвідносять з тлумаченням топоніму «Умань». За їх судженням, коли в столиці уличів «взяту списами» дружиною воєводи Свенельда, князь Ігор призначає представника княжої адміністрації феодала Мону. Населений пункт за традицією тих часів отримує власне ім’я нового господаря. Аналізуючи семантично-граматичну форму топоніму «Умань», дослідники вважають, що назва нашого міста розшифровується за допомогою праукраїнського антропоніму Мони у формі множини та допоміжного прийменника — у: «у Мони».

(Джерело: Уманська міська централізована система бібліотек)