Сьогоднi
5 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 60
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Долі шкіл вирішують школофоби

admin

27-07-2021

18

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Перший висновок. За так званою «оптимізацією» стоїть не стільки турбота про якість освіти для дітей із тих населених пунктів, де рубають чиновницькою шаблюкою школи, а турбота про те, щоб бюджетні кошти з освіти забрати та перерозподілити їх на інші видатки. Котрі, мабуть, більш зручніші для обороту грошей. Або щоб у місцевої влади було менше проблем з утриманням закладу: світло, опалення, меблі, обладнання, ремонти, харчування і т.п. Тепер стосовно розмов про те, що оптимізація — турбота про якість освіти. Таке стверд­жувати — однаково, що прикривати срам фіговим листком. Бо про якісь тенденції в якості освіти можна говорити лише тоді, коли для їх замірів використовують валідні та апробовані методики. В Україні таких методик немає, якість освітньої діяльності тієї чи іншої школи майже ніхто не досліджує та не аналізує. І достеменно ніхто не знає, чого вартує та чи інша школа на ринку освітніх послуг. Можливо, на інтуїтивному рівні про ту якість щось знають деякі батьки. Але їх, коли приймають рішення про «оптимізацію», ніхто й не запитує. Що стосується результатів ЗНО для оцінювання якості освітньої діяльності школи, то це смішно, сумно і дуже примітивно. Це дуже схоже, як у «Кайдашевій сім’ї» Мот­ря і Кайдашиха міряли городи поясом, а потім вирішували, де чия межа. І про опорні школи в цьому контексті. Немає досліджень і висновків, які б переконливо свідчили, що та чи інша школа, після того, як стала опор­ною, почала забезпечувати кращу якість освіти. Як і досліджень про те, що якість покращилася від доїзду учнів до шкіл т.з. шкільними автобусами. 

Другий висновок. Він може бути сформульований добре відомою фразою: «А судді хто?» У сьогоднішньому законодавчому полі рішення про долю школи дуже часто вирішують люди, котрих абсолютно безпомилково можна назвати школофобами. Очевидно, що їх школа у свій час нічому не навчила. Або була злою мачухою. І для них вона сьогодні — лише бермудський трикутник проблем. Показові у цьому контексті слова старости одного із сіл Київщини (цитую): «На х…ра МЕНІ та школа. Хай батьки думають, де вчити своїх в…ків.

Мої — вивчені. Грошей немає». Бачите — школа ЙОМУ не потрібна… Між іншим, у сьогоднішньому правовому полі й управи на такого старосту немає. Бо мережа шкіл в компетенції місцевої влади. У громадськості й батьків, які хочуть зберегти школу, вихід лише один ─ звертатися до суду. Але той, хто звертався туди, добре знає, що це таке…   

Третій висновок. Те, що подібними рішеннями ігноруються конституційні гарантії на безкоштовну загальну середню освіту, вимоги освітнього законодавства про відтермінування створення мережі профільних закладів, законів про охорону дитинства, ряду міжнародних конвенцій — нікого не цікавить. Освітній омбудсмен — то, образно кажучи, як «сокирка під лавкою»; обласні органи управління освітою інколи не можуть, а більш за все — і не хочуть втручатися у вирішення даних проблем; загальнодержавна система нагляду за дотриманням освітнього законодавства фактично не діє. Тож умови для «гулянь з косою» на освітянському полі у керів­ниц­тва територіальних громад (міських голів) і старост — ідеальні.

За принципом: «Роблю, що хочу». Але ніхто не мислить про те, що подібна позиція — реальна загроза національній безпеці держави. І в цьому контексті думаю, що це питання варте для розгляду в РНБО

Ігор Лікарчук 

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.