Сьогоднi
5 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 64
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Синицький парк — краса і таємниця поряд

admin

22-07-2021

30

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів
З історії парку 

Синицький парк, площею 44,6 га зберігся до наших днів, хоч і закладався ще у часи шляхтичів Ієловіцьких. У 1736 року на межі між с. Синицею та с. Кузьмина Гребля у верхів’ї річки Синиця (басейн Південного Бугу) було впорядковано V-подібний став розміром у 6,2 га та насипано чотири штучні острови, до яких звели мости. Парк засадили завезеними рідкісними деревами, поряд збудували панські маєтки з колонами, стайнями для коней та господарськими спорудами.

Після придушення польсько-російського повстання  у1830 р. шляхтичі Ієловіцькі покинули христинівські землі, а наступним власником став барон Корф.

Коли помістя перейшло у власність Корфа, він поруч старого маєтку звів двоповерховий палац, поставив фонтан-змію, насадив  фруктовий сад і далі розвивав парк. Він завіз сюди пiрамiдальний дуб, мод­рину, платан, кримську сосну, широколисті липи, тюльпанові дерева. Вважається, що парк з висоти пташиного польоту теж нагадує квітку тюльпана.

У парку, подекуди ще досі збереглися фрагменти цегляної огорожі, яку мурували з місцевої цегли. Якщо уважно роздивитися, на цеглі можна знайти тавро барона Корфа: літери «БК».

Легенди Синицького парку 
1. Романтична

 Про барона Юрія Корфа, сина власника парку збереглася романтична історія: 

«… Кров юного барона Юрія Корфа була ще й гарячою. Якось він, коли був у Красногірському монастирі (нинішня Золотоніщина), поклав око на молоду черницю. Запальні слова барона збили дівчину з пантелику – тим паче, що й Анфісою з Галини Кузьменко після постригу вона стала усього за чотири місяці до того. Дівчина поїхала з Корфом до його помістя в Синиці — баронет обіцяв одружитися… Та проти такого шлюбу різко висловилися старі барон з баронесою — в українській черниці-втікачці, доньці жандармського офіцера-випивохи, вони не бачили хорошої «партії» для сина, за яким зітхали петербурзькі дівиці. Сльози закоханих впали на синицьку землю, і зразу ж по ній загуркотіли кінські копита й колеса упряжки, що несла Галину геть від дівочої мрії. До монастиря їй вороття не було, тож стала… вчителькою, із відзнакою закінчивши навчання. В часи громадянської війни вчила дітлахів у школі Гуляйполя. Одного дня до класу увійшов невідомий у френчі, з шаблею і маузером. Мовчки сів за останню парту, вчепившись поглядом у молоду вчительку. Це був Нестор Махно, а колишня черниця – та сама Галина Кузьменко, що стала дружиною і бойовою подругою отаманові, до останнього пройшовши з ним бої і незгоди польської та паризької еміграції… Невідомо, чи знав Махно про історію Галини й барона Корфа, та за всю історію своєї боротьби він лише один раз об’єднався з військом УНР – для того, щоб петлюрівці разом з махновцями вибили з Христинівки війська Денікіна, затятого прихильника російської монархії. Шаблі об’єднаних українських армій не залишили ні крихти надії на повернення дворянам христинівських околиць…

Фрагменти цегляних споруд досі можна знайти в парку

Втім, кровопролитні бої громадянської не зачепили маєток Корфів – його знищили місцеві більшовики. Однієї ночі 1920 року маєток спалахнув і горів, як розповідають у селі, два тижні… Будинок Ієловіцьких не зачепили – «бо той пан був проти царя».

2. Містично-трагічна 

За переказами, V-подібний став розміром у 6,2 га. підрядили копати ромів. Але після важкої виснажливої праці з копачами не розрахувалися за роботу (чи заплатили знач­но менше обумовленої суми). Розгніваний ватаг пообіцяв, що рано чи пізно у цьому ставу втопиться п’ятеро людей. Немає сумнівів, що за понад 200-літню історію парку, зважаючи на всі періоди історичних битв і повстань, які прокотилися територією Цент­ральної України, «прокляття» копача могло статися і не один раз. 

3. Таємнича 

Вважається, що з парку до Умані були прокопані підземні ходи і вони слугували господарям та їх слугам у буремні часи козацьких повстань та імперських війн за перерозподіл території України. А закохана молодь в усі часи використовувала ці ходи для таємних зустрічей.

Радянський період

В радянські часи територія парку і будинок перших господарів Ієловіцьких використовувалися для відпочинку кавкорпусу Котовського. З 1925 року тут була виправна колонія. Значну руйнацію і винищення паркової колекції рослин спричинили фашистські окупанти в період 1941-1944 років. Після війни тут були контора колгоспу, піонертабір, дитсадок, лікарня. Згодом будівлі були знесені, залишився лише парк і фрагменти мурів та споруд. 

Сьогодення Синицького парку 

Нині на території Синицького парку відновлюють насад­ження, облаштовано доріжки, вказівники, місця відпочинку. Є свердловина радонової води некритичної концентрації, яку варто з медичною метою споживати протягом 15 хвилин від набирання. 
Вхід на територію парку безкоштовний, але одна умова ─ не смітити і не знищувати природу. 

(Джерело: Ландшафтна архітектура Черкащини)
 

Коментарі ()

    Додавання нових коментарів заборонене.