Діденко Ольга Петрівна народилася 18 липня (за новим ст. літ.) 1916 року, в місті Умані, на Івангородському передмісті, у багатодітній родині. У школі була найкращою ученицею, закінчивши 7 клас, хотіла стати трактористкою, але батька більшовицький режим зарахував до категорії «підкуркульників» і на курси трактористів Ольгу не прийняли. Дивом потрапила на педагогічні курси, згодом закінчила Миколаївський інститут народної освіти і поїхала на роботу на Донеччину. Там зустріла майбутнього чоловіка – вчителя математики
Василя Скуратівського. Він загинув влітку 1941 року, в районі села Підвисоке, під сумнозвісною «Зеленою Брамою». Під час нацистської окупації Ольга Діденко брала участь у Русі Опору і належала до підпільної молодіжної групи Андрія Романщака. Вона виготовляла фальшиві посвідчення особи – «аусвайси», які допомогли багатьом жителям Уманщини уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини, а полоненим червоноармійцям – вирятуватися з концтаборів. У 1944–1960 рр. Ольга Діденко вчителювала у школах Львівщини, на Вінничині та Уманщині. Роки 1962 – 1973 присвятила музейній справі – як екскурсовод, науковий співробітник Уманського краєзнавчого музею. Розробила концепцію і створила постійну музейну експозицію присвячену Другій Світовій війні, збирала спогади учасників війни і свідків воєнного лихоліття. Досліджувала археологічні пам’ятки Уманщини різних історичних епох, зокрема поселення Трипільської археологічної культури, могили скіфського часу тощо. Як могла рятувала від знищення археологічні пам’ятки Уманщини, зокрема у 1963 році провела рятівні розкопки однієї із скіфських могил, у 1967 році – Уманського городища. У 1968 році Ольга Діденко займалася перебудовою музейної експозиції до 200-річчя «Коліївщини» і відвідувачі побачили чимало речей і документів періоду Національно-визвольної війни 1768–1769 рр. під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти.
Ольга Діденко активно включилася у боротьбу «шістдесятників». В її хаті, на Івангородському передмісті Умані, розташувався уманський підпільний пункт видруку української самвидавчої літератури. Зокрема, праць Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», Євгена Сверстюка «Собор у риштованні». У 90 рр. ХХ ст., у час боротьби за незалежність
України, з ініціативи Ольги Діденко в Умані заснувалося Народознавче товариство «Берегиня». Завдяки Ользі Діденко знову на всю Умань залунали колядки й щедрівки, купальські пісні…
Науковий доробок Ольги Діденко — понад 200 наукових праць з археології Уманщини. Серед них особлива, унікальна наукова праця — двотомний збірник «Археологічні пам’ятки Уманщини» (1968, 1975 рр.), написана у співавторстві з археологом і краєзнавцем Василем Стефановичем.
У 1992 році Черкаське обласне управління Товариства охорони пам’яток історії та культури вручило Ользі Діденко премію імені Василя Стефановича. У 1997 році Всеукраїнське товариство охорони пам’яток історії та культури преміювало Ольгу Діденко премією імені Вікентія Хвойки.
Для багатьох уманчан вона відкрила дорогу служіння Україні.
(Джерело: Уманський краєзнавчий музей)
Коментарі ()