Сьогоднi
6 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 70
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Художник — зброяр

admin

28-10-2021

27

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Народився Олександр Борисович Жук 13 жовтня 1922 р. у м. Умань тоді Київської губернії УСРР (зараз Черкаська область) у сім’ї робітника «Рабземлісу». У дитинстві захоплювався колекціонуванням марок, сірникових етикеток, монет. Збирав гербарій, відвідував авіамодельний гурток і захоплювався авіацією. А ще, малював. Малював багато, особливо цікавився технікою і зброєю. В малюнках був дуже точним і не міг заспокоїтись, поки не вивчав ту чи іншу деталь паровоза, машини чи літака. 

Олександр народився в рік закінчення громадянської війни у місцевості, де проходили бої, тому в його дитячій пам’яті залишилися спогади про людей у будьонівках, шкірянках та шинелях, перепоясаних кулеметними стрічками. 

В Умані батько часто брав його з собою у клуб профспілок «Рабземлісу», де робив якісь радіотехнічні роботи. У клубі була воєнна кімната, де знаходилися купа гвинтівок складені у піраміди, які малий Сашко з цікавістю роздивлявся (вдавалося й затвора посмикати), а потім вдома акуратно замальовував. У той час довелось бачити деякі види справжньої зброї, наприклад, наган міліціонера у сусіда по квартирі.

Далі сім’я переїхала у Черкаси. Це було маленьке повітове містечко, навколо якого розташувались чимало літніх військових таборів. Сашка взагалі по життю оточувало багато військових. Навпроти їхнього будинку знаходилося військовий гуртожиток ─ двоповерховий будинок на вісім чи десять квартир. Позаду була велика площа, схожа на плац, спортивний майданчик з турніками і купа бур’янів, де пропадала дітвора. Дітей військових там було чимало і вони тягли з собою з дому, хто кобуру, хто будьонівку та жмені гільз.

 Мама дружила з кількома дружинами командирів. Вони часто організовували стрільбища з дрібнокаліберної гвинтівки на пустирі. Ось там Сашко дізнався значення слів: «молоко», «десятка», «мазать», «в яблучко». 

Батька далі переводять у місто зброярів – Тулу. Перебування в цьому місті, де все розповідало про зброю, вплинуло неабияк на Сашкову пристрасть до зброї та військової справи. У 1930-х рр. велика увага приділялася військово-патріотичній справі. В Тулі було два магазини ТСОАВІАХІМу. Під стелею висіли макети цілої ескадрильї літаків. Також тут продавались малокаліберні рушниці. Коли Олександр Жук потрапляв до якогось з магазинів, він міг годинами роздивлятися літаки і зброю, забувши про все на світі. Приходив додому і ─ малював.

У 1933 р. родина переїздить у Перм, батько починає працювати в «Урал­енерго». Тут також було чимало військових, які жили по-сусідськи. Діти завжди просили їх показати справжню зброю. У Пермі він вперше побачив пістолет Коровіна і «Маузери» ─ великі пістолети, які носили в дерев’яних кобурах.

У 1934 р. батько отримує нове призначення і сім’я переїжджає у Москву. У столиці Олександр починає замальовувати зброю з першого зброярського каталогу (1937-1938 рр.). 

Практична сторона його захоплення ─ відвідування стрілецького тиру. У тирі, серед сміття, він зібрав неабияку колекцію гільз. За успішну стрільбу отримав значок «Юний Ворошиловський стрілок», та, навіть, одного разу на змаганнях з стрільби виграв приз 75 руб.

Намагався багато читати про зброю, шукав новинки книг, постійно поповнював свої знання. Особливо любив відвідувати виставки трофейної зброї, захоплені під час боїв на озері Хасан та Халх-н-Гол, у Польщі та Фінляндії. 

У роки німецько-радянської війни Олександр Борисович Жук служив у ПВО у званні старший сержант.
Після війни закінчив Московське обласне художнє училище Пам’яті 1905 року.  Одного разу, десь через 2-3 роки навчання, студенти отримали завдання принести свої роботи, виконані поза навчальним планом. На другий день принес­ли різноманітні малюнки і, навіть, вишивку. Олександр Жук приніс цілий альбом малюнків револьверів і пістолетів, виконаних  у повну величину. На той час таких робіт вже було десь 7 чи 8 альбомів. Він дуже соромився своїх малюнків, бо вважав їх напівкресленнями, а не художніми творами. Викладач був вражений точністю виконання і порадив Жуку звернутися у видавництво «Воєнвидав». 

У майбутньому О.Б.Жук став працювати художником у видавництві «Воєнвидав», потім з 1965 р. — в Управлінні речового забезпечення Міністерства оборони СРСР.
У 1967 р. генерал-полковником В. П. Маргеловим, у той час командувачем повітряно-десантних  військ СРСР, були схвалені ескізи нової форми одягу для цього роду військ. Разробником ескізів був О.Б.Жук. Він є автор бордового (малинового) берета для десантників. У його доробку 14 нарукавних знаків Радянської Армії запроваджених Наказом МО СРСР від 26.07.1969 N190 та парадна форма одягу солдат мотострілецьких військ Радянської Армії зразка 1969 р.

У цьому ж році міністром оборони СРСР став А.А.Гречко, який ініціював розробку нової форми для військовослужбовців Радянської армії, в якій активну участь взяв і О.Б.Жук.
Олександр Борисович став розробником чималої кількості медалей та нагрудних знаків: ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (1967); Орден «Дружби народів» (1972), медаль «За відзнаку у військовій службі» (1974); медаль «За зміцнення бойової співдружності» (1979); ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988); медаль «Воїну-інтернаціоналісту» (1988), Орден «За особисту мужність» (1988); Орден «Дружби» (1994). Нагрудні знаки авторства Жука: знак «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945»,  «За дальний похід. Океан»; «Патруль»; «Інспектор ВАІ». За його спогадами у 1941 р. він розробив проект самозарядної гвинтівки, він є автор ілюстрацій «Радянська Військова Енциклопедія» (1976-1980).

Основною працею О.Б.Жука став довідник по стрілецькій зброї, де зібрані відомості про ручну стрілецьку зброю, крім ручних кулеметів, з часів появи унітарних патронів і до 1980-х рр. Довідник був виданий у 2-х томах: О.Б.Жук «Револьверы и пистолеты». М.: Военвидав, 1983 р. та «Винтовки и автоматы». М.: Военвидав, 1987р. У 1992 р. довідник був перевиданий однією книгою. Надалі довідник кілька разів доповнювався і перевидавався. У різних варіантах довідник видавався у 17 країнах, загальний тираж становить 2 млн.
екземплярів.

 Помер О. Б. Жук 18 лютого 2002 р., похований у Москві.

Джерело: Черкаський обласний краєзнавчий музей, автор тексту Тетяна Григоренко, старший науковий співробітник сектору воєнної історії.
 

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.