Сьогоднi
6 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 73
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Історія понад усе

admin

16-12-2021

30

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Петро Курінний досліджував пам’ятки трипільської культури та білогрудівської культури, давньоруські пам’ятки Києва.

Дитинство майбутнього історика пройшло в стінах батьківської бібліотеки, частими гостями родини були композитор П.Д. Демуцький, лікар Ю.Л. Крамаренко, адвокат В.П. Суровцев. До

Уманської чоловічої гімназії майбутній науковець вступив на навчання у 1903 році, а вже 1906 у нього в класі почав викладати історію та
географію Данило Михайлович Щербаківський — український мистецтвознавець, історик, етнограф, археолог, музейник, педагог, громадський діяч. Саме він, описуючи під час занять власні розкопки та археологічні знахідки з них зацікавив хлопчаків до глибокого вивчення історії рідного краю. Учитель, залучивши широкі кола громадськості, розпочав археологічне та етнографічне дослідження Уманщини. Саме під впливом вчителя Петро Курінний ще під час навчання в гімназії проводив самостійні археологічні дослідження на Уманщині,заснував

Уманську філію Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва.

Протягом 1913—1917 рр. Петро навчався у Київському університеті, пройшов стажування з археології у Миколи Біляшівського та Вікентія Хвойки. 1917 року був обраний на посаду вченого секретаря Центрального комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва в Україні. А вже 1918 він повернувся в Умань і почав працювати в  1-й Українській Селянській гімназії ім. Б. Грінченка учителем історії. Окрилений ідеєю просвітництва у 1921 році він став директором Уманської чоловічої гімназії. Водночас не залишав свого захоплення і став фундатором та директором новозаснованого Соціально-історичного музею Уманщини. 1933 року був
заарештований за сфабрикованими звинуваченнями в «антирадянській діяльності» і протягом 5 років не мав права працювати за фахом. Під час гітлерівської окупації, працюючи заступником директора Краєвого музею первісної та стародавньої історії в Києві він супроводжував потяг із фондами українських музеїв, які вивозила окупаційна влада з території

України до Кракова, а згодом — до м. Гохштадт (Німеччина). І з того часу залишився в еміграції, проживав у Німеччині, де став одним із організаторів Української вільної академії наук. Наприкінці 1940-х років обраний професором Українського вільного університету (м. Мюнхен). Помер у місті Мюнхен 25.10.1972.

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.