Перша війна

Леонід Перфецький народився 23 лютого 1901 року в селі Ладижинка на Уманщині. Середню освіту Леонід здобув в Орлі, потім вступив до Московського університету. Під час Першої світової війни шістнадцятирічного юнака мобілізували та відправили до школи прапорщиків у

Петергоф. З початком національно-визвольних змагань юнак повернувся до України та поринув у вир боротьби. Поручник Перфецький став командиром кінної сотні 8-го пішого Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Назву «Залізна» ця дивізія здобула влітку 1919 року під час успішного захисту Вапнярського залізничного вузла та Жмеринки від частин Південної групи дивізій 12-ї армії червоних, які хотіли вдарити по тилах українського війська, що саме проривалось до Києва. Полк Перфецького відзначився у цих боях, здійснивши низку вдалих операцій. Під час Зимового Походу в грудні 1919 року, через недбалість командування, дивізію було розгромлено переважаючими силами

Добровольчої армії, але кінна сотня Перфецького уникла сумної долі. Формацію невдовзі відновили і восени 1920 року вона успішно боронилася від більшовиків на польсько-українському фронті біля містечка Лунинець, що в Білорусі, доки Польща не підписала з більшовиками мир та поділила Україну.

Про долю Леоніда Перфецького одразу після національно-визвольних змагань відомо небагато. З перших днів інтернування у Польщі в таборах українських військових організовувалися студентські групи, які об’єднували тих, хто, не зважаючи на обставини, хотів вчитися. Молодий

Перфецький вступив до Академії мистецтв у Кракові, де навчався з 1921 по 1925 рік, зокрема у класі професора Станіслава Дембіцького. У 1925 році митець переїхав до Парижа, де вдосконалював свій стиль у художній майстерні одного з творців кубізму — Андре Льота.

Друга світова

У 1941-му році Леонід Перфецький поїхав до Німеччини, а звідти до Галичини. У Львові ним особисто заопікувався митрополит Андрей Шептицький. Митець разом із друзями створив у місті школу під назвою «Вищі Образотворчі Студії». Леонід Перфецький працював викладачем малюнку. У 1944-му він приєднався художником-кореспондентом до дивізії «Галичина». 

Після поразки нацистської Німеччини, Леонід Перфецький дістався до партизан, а потім потрапив до таборів переміщених осіб у Зальцбурзі,

Австрія. За час побуту у таборі, у 1953 році, в щоденній газеті «Свобода» побачив світ художній твір Леоніда Перфецького під назвою «Україна у боротьбі», а також збереглись 78 акварелей та нарисів з пластового життя. У 1954 році художник переїхав до Канади.

У Монреалі Леонід Перфецький розмалював фресками Українську Католицьку Церкву Святого Духа, Католицьку Церкву Святого Елезара.  Він створив 24 картини до останньої книги Нового заповіту «Об`явлення св. Івана Богослова». Помер 25 жовтня 1977 року, похований на кладовищі Мовнт Рояль.