Сьогоднi
6 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 68
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Наш земляк — визволитель рідної землі

admin

19-07-2021

22

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Народився  30 квітня 1923 року в с. Синиця, Христинівського  району. Батьки — колгоспники тяжко трудились,  мати була  п’ятисотенницею  і за один трудодень отримувала 150 грам зерна. В сім’ї зростали  троє діток. В 1933 році помер батько, годувальник і захисник. Мати із усіх сил намагалась дати дітям все найкраще. В семирічному віці Григорій пішов до школи в с. Синиця, де закінчив сім класів. Трудолюбивий, допитливий, закінчивши курси трактористів, працевлаштувався комбайнером в господарстві хутора Удачного. Саме  були жнива і він майже цілодобово  збирав дорогоцінний урожай.

Наближалась війна. Все тривожніші вісті долинали з фронту. Розпочався збір всіх чоловіків для облаштування протитанкових ровів. Траншеї були глибиною 2-3 метра, копали вручну, оскільки  вся техніка вже була евакуйована. 

Після визволення рідної Землі, 12 березня 1944 року Вифатнюк Г. Т. був призваний на службу в армію. Зарахували в автоматну роту, але після першого ж бою, побачивши сміливість і рішучість хлопця, перевели у взвод пішої розвідки. В першій же операції  відважний боєць діяв виважено , ризикуючи, взяв «язика» , німецького обер-лейтенанта з дуже важливою інформацією. За мужність  і героїзм Вифатнюк Григорій Трохимович був нагороджений орденом Червоної Зірки.

В червні 1944 року в бою бід Яссами, на річці Прут, отримав тяжке поранення і літаком Лі-2 був переправлений  в м.Умань. 

Недарма кажуть, що дома і рідні стіни лікують. Ще додавало радості, що родина жила  поряд. Провідували його  сестри. Щось домашнє смачненьке принесуть, розкажуть  про перемоги на фронті. Так і одужував швидше.

І знову участь у бойових діях. З тих бійців, які одужували,  формували маршеві роти і відправляли на фронт. У важких боях звільняли Румунію, Угорщину. Чергове поранення, але доля милувала, залишився живий. Далі воював на території Польщі, звільняв м.Жешув, а потім і м. Краків, де і зустрів Перемогу.

Отримавши десять днів доленосної відпустки зустрів свою наречену. А в 1946 році одружились. Народили і виховали за життя двох синів та доч­ку.

В Збройних силах Вифатнюк Григорій Трохимович служив до 1948 року. Отримав звання молодший лейтенант.

А далі знову трудові будні. Влаштувався водієм на Удицькому цукровому заводі. Трудився звитяжно. За високі показники в роботі  нагороджений бронзовою медаллю «Учасник

ВДНГ СРСР». Без відриву від виробництва Григорій Трохимович здобув  знання в Київському автодорожньому технікумі, а потім  і в Київському автодорожньому інституті.

Переїхавши в с. Кузьмина Гребля Христинівського  району, працював автомеханіком. Після направлення в м. Кам’янку Черкаської області, Григорій Трохимович очолив  автоколону. В 1961 році повернувся в м. Умань. Продовжив трудову діяльність  механіком Уманського лісгоспу, де пропрацював 32 роки. Закінчив  трудовий шлях на посаді головного механіка. Після виходу на заслужений відпочинок Григорій Трохимович не залишив колектив, а взяв  участь у створенні первинної ветеранської організації, яку згодом і очолив. І сьогодні Вифатнюк Г.Т. веде активну роботу по захисту прав та інтересів старшого покоління міста та району. Створив кімнату бойової слави підприємства, де висвітлює досвід роботи ветеранів, як учасників бойових дій, так і ветеранів праці. Займається патріотичним вихованням підростаючого покоління на бойових  і трудових традиціях  народу України.

Григорій Трохимович Вифатнюк  удостоєний  звання «Почесний ветеран України», нагороджений Орденом Віт­чизняної війни І ступеня, Орденом Богдана Хмельницького та 27 медалями. Інвалід війни І групи.

 Незважаючи  на поважний вік  Григорій Трохимович веде активний спосіб життя.  Вирощує смачні сорти винограду, гарні квіти і живе він немов у раю, тому що його будинок знаходиться близько  до дендропарку «Софіївка». Доброзичливий, життєрадісний, щед­рий він завжди радо зустрічає гостей. Його життєвий шлях —це приклад  для нас, уманчан.

 Відповідальний секретар Уманської міської ради ветеранів Н.В.Рунча

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.