Сьогоднi
6 липня
2022 року

Зараз на сайті: Користувачі: 0 Гості: 62
Вхід на сайт   Реєстрація
Редакція газети "Уманська зоря" просить вибачення у наших читачів за неможливість випуску деяких номерів нашої газети у зв’язку з воєнним станом.

Пошук по сайту

Погода

Василь Дзюба – богатир із села Тарнава

admin

27-01-2022

23

Рейтинг: 0/5 - 0 голосів

Довідково: Тарна́ва — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області у складі Монастирищенської міської громади. У селі мешкає 326 людей.
Зустріч, що змінила долю 

 

… Його ім’я гриміло від Чорного до Балтійського моря. Про це свідчать афіші тих років. Коли повідомлялося, що в гастрольній програмі є номери Василя Дзюби, найпросторіші зали цирків, літніх театрів, клубів збирали аншлаги. Газети  називали молодого циркача «найсильнішою людиною світу», «українським силачем».
Народився богатир 7 січня 1899 року у  родині хліборобів. До 17 років Василь не виділявся серед однолітків ні зростом, ні силою, але з 18-річного віку як пішов у ріст, то вигнав до 2 метрів 31 сантиметрів з вагою 195 кілограм. Син Микола розповідав, що років до п’яти з товаришем, коли грали в піжмурки, ховалися в батькових чоботах. Найчастіше Василя просили продемонструвати свою фізичну силу. Він легко забивав 15-сантиметрові цвяхи долонею у дубову дошку, потім руками їх витягував, розгинав підкови.

Вирішальною у долі хлопця стала зустріч з Григорієм Котовським. Якось після громадянської війни, проїжджаючи селами уманської округи, Григорій Котовський, штаб якого базувався в сусідній Умані,  побачив незвичайну картину: двоє чоловіків орали ниву. Один ішов в упряжці, другий — за плугом. Батько хлопця пояснив військовим, що коня у них нема, а хлопцеві ця робота за розвагу. Котовський забрав Василя до Умані, де на той час діяла окружна рада фізичної культури та спорту, звідти Василь був мобілізований до Червоної Армії. І з урахуванням особи, — поставлений на спеціальне продовольче забезпечення (його сніданок складався із 30-ти яєць і селянської буханки хліба). Після демобілізації Василь служив у міліції. Ніколи не хизувався своєю силою, односельці пам’ятають його добрим і спокійним.

Нове життя 

У 1924 році Василь у службових справах поїхав до Києва. І не стримався від спокуси подивитися на відомих французьких борців, які виступали в цирку. Суддя викликав охочих поборотися з всесвітньо відомим французьким борцем. Дзюба погодився. Французький атлет одразу кинувся в атаку, але Дзюба, на великий подив публіки та судді, обхопив француза своїми міцними руками, відірвав від килима, підій­няв над головою і впав разом з ним, притиснувши його обома лопатками до підлоги. Цей випадок докорінно змінив життя Василя Дзюби. Після вистави йому запропонували стати цирковим борцем. Відтоді впродовж 15-ти років борець Василь Дзюба з успіхом виступав на аренах Києва, Свердловська, Казані, Орла, Брянська, Житомира та інших міст України та Росії, гастролював у Казахстані, готувався до поїздки за кордон. Але на заваді стала війна. Був Василь Дзюба і кіноактором. У 1936 році борця запросили взяти участь у зйомках фільму «Острів скарбів», де він зіграв роль пірата. Жителі Умані подарували йому різьблену палицю, з якою богатир ніколи не розлучався. Зараз вона зберігається в Монастирищенському краєзнавчому музеї. Туди ж діти Василя Дзюби передали також батькову каракулеву шапку 64-го розміру та обручку (діаметром 3,5 см).

Кінець циркової кар’єри  

На арені тарнавського богатиря ніхто не міг побороти. Найефективнішим вважався номер, коли Дзюбі клали на груди ковадло або кам’яну брилу, і два молотобійці щосили били по них великими молотами. Та одного разу молотобоєць схибив і вдарив силача по ребру. Більше Дзюба виступати не зміг. 1938 року Дзюба повернувся в рідне село, довго хворів. Влаштувався працювати сторожем в радгосп. 

Нелегко переживали Дзюби роки війни. Хворий Василь разом з іншими членами сім’ї лишився вдома. Та й куди йому було йти, якщо кожен рух з поламаними ребрами давався важко, віддавав різким болем у спині й голові. Доводилося лежати. Якось до хати зайшли німецькі солдати і скомандували всім встати. Та коли Дзюба піднявся на повний зріст, вони зніяковіли. Хтось упізнав у ньому відомого силача. Через перекладача розпитували про його перемоги, попросили  з ними сфотографуватися. Згодом усе окупаційне начальство побувало в Тарнаві, всім кортіло сфотографуватися з богатирем. 

Лише кілька місяців не дожив Василь Дзюба до Перемоги. У березні 1945-го року його не стало. Похований «другий Піддубний», як про нього говорили, на сільському кладовищі в Тарнаві. Живі нащадки Василя Дзюби: славний рід нараховує 6 онуків, 8 правнуків та 5 праправнуків. Та, на жаль, ніхто не успадкував сили та богатирського зросту відомого земляка.

* * *
Щороку у  Монастирищі збираються силачі з усієї округи на турніри, приурочені до дня народження земляка.  Багато хто на цих змаганнях чи не вперше почув ім’я Василя Миколайовича Дзюби — легенди українського спорту і циркового мистецтва. А треба щоб слава про нього линула світом.

Джерело: uk.wikipedia.org

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.